Міфи Стародавньої Греції. Урок №3

Тема: Міфи  про Геракла – улюбленого героя давніх греків. «Немейський лев». «Керінейська лань»

Навчальні цілі:

• розширювати знання учнів про  давньогрецьку міфологію;

• ознайомитися з вибраними міфами про Геракла;

• розкрити значення цього образу для греків;

• розвивати усне зв’язне мовлення учнів;

• розвивати навички виразного читання та аналізу художнього тексту;

• сприяти вихованню високих моральних якостей школярів, таких як співчуття, милосердя, терпимість.

Очікувані результати:

Після уроку учні зможуть:

• виразно читати, стисло переказувати міф про Геракла;

• пояснювати, чому він став улюбленцем стародавніх греків;

•  наводити конкретні приклади втілення в міфах шкали цінностей людини—народу—людства;

Тип уроку: комбінований

Обладнання: тексти міфів: «Народження героя», «Геракл у Фівах», «Немейський лев», «Керінейська лань», кросворд «Геркулес», книга М. Куна «Легенди і міфи Стародавньої Греції», репродукція скульптур Лісіппа «Геракл і Немейський лев» та «Геракл і Керінейська лань», репродукція картини Франсиско  де Сурбарана «Геракл убиває Немейського лева», фотогалерея «Образ Геракла у кіномистецтві», учнівські ілюстрації попередніх років навчання (для зразка), тестові завдання за вивченими міфами.

Примітка: Оскільки шкільний підручник (Півнюк Надія. Зарубіжна література: Підруч. Для 6 кл.) містить не всі тексти міфів, рекомендовано необхідні для роботи тексти підготувати до уроку в окремому роздрукованому вигляді в розрахунку 1 текст на 1 парту. [Додаток 1]

Епіграф до уроку:                                

                       …  В пісні ж тій - про

                                                                                        щастя мова:

   Дав нам його - син Зевса.

    Яким би високим не був його рід -

   Ще вище він силою духу злетів:

   Людям жити спокійно

   Дозволив - потвор жахних

   Світ уже не лякався. 

Еврипід

Хід уроку:

І. Організаційний момент

 Активізація уваги (психологічна розминка). Прийом «Смайлик»

Вчитель:     Я знову рада нашій зустрічі, тому посміхаюсь. А який настрій у вас? Намалюйте смайлика, який би відображав ваш настрій на цей момент. А тепер – в нову подорож нашою чарівною машиною часу, що зветься «Література»!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Прийом «Ти мені – я тобі»

Учні працюють в парах: задають один одному запитання на тему «Давньогрецька міфологія. Міфи про Прометея». Якщо опонент відповіді не знає, її має дати автор запитання.

Примітка: Якщо комусь з учнів важко самому сформулювати питання чи відповідь, йому допомагає вчитель.

2. Вибіркова перевірка домашнього завдання.

Учні зачитують складені вдома сенкани на тему «Прометей» (4 – 5 робіт).

3. Розв’язування кросворду «Геркулес» [Додаток 2]

				Г	Е	Р	А
			З	Е	В	С
		А	Ф	Р	О	Д	І	Т	А
				К	О	Л	Х	І	Д	А
			М	У	З	И
		Б	А	Л	К	А	Н	И
П	Р	О	М	Е	Т	Е	Й
	А	Р	Е	С

1. Богиня родинного життя і шлюбу, хоча й наділена суворим характером.
2. Верховний бог Олімпу.
3. Давньогрецька богиня кохання.
4. Острів, куди відправились аргонавти за золотим руном.
5. Вони жили разом з Аполлоном на горі Парнас і були покровительками різних видів мистецтва.
6. Півострів, на якому знаходиться Греція.
7. Титан – охоронець людей.
8. Давньогрецький бог війни.

         Вчитель: У виділеному стовпці ми можемо побачити римське ім’я відомого героя.

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Вчитель:         При народженні цей герой отримав ім’я Алкід. Римляни називали його Геркулес. А на своїй батьківщині – прекрасній Елладі, він відомий як Геракл. Маючи незвичайне походження, дивовижну силу і стражденну долю, він підкорює серця всіх, хто з ним знайомиться. Сьогодні і ми відкриємо свої серця йому назустріч. Отож, давайте знайомитися!

ІV. Оголошення теми і цілей уроку

Повідомлення вчителя із демонстрацією інформаційного стенду «Сьогодні на уроці»

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Повідомлення підготовленого учня (Випереджувальне індивідуальне домашнє завдання)

        Усім уже відомо, що Геракл – найсильніший герой Греції. Проте мало хто знає, що спочатку він вважався сонячним богом, що разив своїми стрілами, які б’ють без промаху все темне і зле. Він зціляв і насилав хвороби, мав багато спільного з Аполлоном. Але Геракл – бог і герой одночасно, що зустрічається тільки у грецькій міфології.         У зоряну ніч можна побачити Геракла (Геркулеса) на небі, бо його ім’ям зветься одне із сузір’їв. А поряд із сузір’ям Геркулеса можна побачити сузір’я Гідри – тієї потворної багатоголової істоти, яку вбив Геракл.         До сьогодні Геракл – один із найпопулярніших світових героїв, якому присвячено чимало мистецьких творів.

2. Робота з ілюстраціями [Додаток 3]

• Чи є щось спільне в образі Геракла на усіх ілюстраціях?
• Які почуття викликає у вас образ Геракла завдяки ілюстраціям?

3. Переказ прочитаного вдома міфу «Народження героя»

4. Репродуктивна бесіда. Обговорення міфу

• Хто були батьки Геракла?
• Який подвиг здійснив Геракл ще немовлям?
• Хто був проти народження цього героя? Чому?
• Що означає ім’я «Геракл»? Хто обрав його?
• Чи допомогло ім’я Гераклові у житті? 

5. Переказ підготовленим учнем міфу «Геракл у Фівах» (Випереджувальне індивідуальне домашнє завдання)

6. Репродуктивна бесіда. Обговорення міфу

• Яка жахлива історія трапилась з Гераклом?

• З чиєї вини це сталось?

• Як Геракл мав спокутувати всій гріх?

• Пригадайте, хто такий Еврисфей?

• Яке перше завдання отримав Геракл?

7. Виразний переказ міфу «Немейський лев»

8. Репродуктивна бесіда. Обговорення міфу

• Зачитайте опис печери і лева, який там жив.
• Чому ця місцевість була такою пустинною?
• Як Гераклові вдалося подолати лева?
• Як герой увінчав свій подвиг?
• Якою була реакція Еврисфея на здійснений подвиг?
• Розкажіть, як Еврисфей ставився до Геракла? На вашу думку, чому?

9. Фізкультхвилинка

Вчитель: Отож, на честь своєї перемоги над грізним левом, Геракл запровадив Немейські ігри – спортивні змагання. Ігри тривали декілька днів, під час яких змагались з декількох видів спорту. Я буду називати, яких саме, а ви спробуйте передати їх суть рухами.

• Біг;
• боротьба;
• кулачний бій;
• метання диска і списа;
• перегони колісниць.

         Дякую, ви майстерно справились із завданням, а заодно і розім’ялись! Продовжуємо роботу.

10. Робота з текстом. Виразне читання міфу «Керінейська лань»

11. Репродуктивна бесіда. Обговорення міфу

• Звідки взялася лань?
• Що лихе робила лань?
• Знайдіть і зачитайте опис лані.

12. Проблемне запитання

- Лань приносила людям зло, але вона була красива. Як на вашу думку, чи може бути зло красивим?

 13.Обговорення міфу (продовження)

• Скільки часу тривало переслідування лані?
• Як Гераклові вдалося впіймати тварину?
• Що зробив Геракл із полоненою ланню?
• Чому герой віддав свою здобич Артеміді?
• Яку рису проявив Геракл цим вчинком?

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виконання тестових завдань за розглянутими міфами про Геракла  [Додаток 4]

2. Взаємоперевірка тестів

3. Евристична бесіда. Робота з епіграфом

Античний драматург Еврипід – один із багатьох митців, якого зацікавив образ могутнього героя. Еврипід присвятив йому трагедію «Геракл», в якій переповів жахливу історію загибелі дружини та дітей героя. Прочитайте рядки із цього твору.

• Яке Геракл подарував людям щастя?
• Чи можна зрозуміти, як до цього героя відноситься Еврипід?

 

VІІ. Підсумок уроку.

Вчитель:
З давніх-давен існували численні розповіді про героїв – напівбогів-напівлюдей, здебільшого синів безсмертних олімпійців та смертних жінок. За переказами, вони були взірцем мудрості, сили та хоробрості, а головне – допомагали людям. Тому їхні образи супроводжують не лише захват, а й повага. Так трапилося і з Гераклом. Навіть Зевс та боги-олімпійці вшанували Геракла за тяжкі подвиги на землі. Після смерті Геракла Зевс узяв його на Олімп, зробивши безсмертним. А на землі ще й досі живуть прекрасні міфи про 12 подвигів героя. 

VІІІ. Оголошення та пояснення домашнього завдання.

Для всіх: прочитати міфи «Авгієві стайні» та «Яблука Гесперід», створити ілюстрації на тему «Подвиги Геракла».

Для бажаючих: створити пастиш «Тринадцятий подвиг Геракла»

Література

1. Інноваційні технології та сучасний урок літератури/ Упоряд. І. Кузьменчук. –К.: Шк.. Світ, 2006.
2. Кирилюк З. Зарубіжна література. Античність. Середньовіччя. Відродження. Бароко. Класицизм: Метод. Посіб. Для вчителя. –Т.: Астон, -2002.
3. Кун М.А Легенди і міфи стародавньої Греції. –К.: Видавництво "Мистецтво", 1996.
4. Півнюк Надія. Зарубіжна література: Підруч. Для 6 кл. загальноосв. Навч. закл./ Надія Півнюк, Олена Чепурко, Наталя Гребницька. –К.: Освіта, 2006. –256 с.

ДОДАТКИ ДО УРОКУ № 3   

Додаток 1.

Тексти міфів про Геракла, необхідні для уроку

НАРОДЖЕННЯ ГЕРОЯ

Наймогутніший грецький герой Геракл мав трудне життя, сповнене великих турбот, страждань і тяжкої виснажливої праці. Він уславився неймовірними подвигами, але кожний його подвиг був насамперед важкою працею, нелюдським напруженням усіх сил. Мабуть, невблаганна Мойра, що стала прясти нитку Гераклового життя, не дуже пильнувала своєї пряжі, і нитка відразу ж пішла груба, нерівна, з вузлами.

Тяжкі випробування почалися для Геракла з самої його появи на світ. Батьки його — Амфітріон і Алкмена, обоє з роду славетного Персея, — володарювали в Тірінфі. Та сталося так, що Амфітріон ненароком убив свого тестя Електріона, Персеєвого сина, і рідний брат убитого Сфенел примусив Амфітріона з дружиною покинути Тірінф. Молоде подружжя оселилося в семибрамних Фівах, у гостинного царя Креонта.

Амфітріон кохався в мисливстві, і його юна дружина Алкмена часто нудьгувала сама. Побачив це з захмарного Олімпу Зевс і надумав розважити зажурену красуню, прибравши вигляду її чоловіка. Зраділа Алкмена, щиро повіривши, що то справді Амфітріон, і могутній бог прогостював у неї три дні і три ночі, перетворивши їх на одну добу: тільки раз стомлена богиня Селена-Місяць розпрягла своїх білих коней, і тільки раз на зміну їй вимчав на небо у вогненній колісниці світозорий Геліос-Сонце.

Коли скінчилася ця чудесна доба, Зевс піднявся на свій осяйний Олімп. Алкмена спала і нічого не чула, тож як згодом повернувся з ловів Амфітріон, ані йому, ані його любій дружині і на думку не спало якесь ошуканство чи зрада.

Подружжя жило мирно, у злагоді, щасливе надією незабаром сповити синка. Не знали вони, що з високого Олімпу тепер стежать за ними дві пари пильних очей: одні — Зевсові — доброзичливі, лагідні, а інші — Герині — заздрісні й лихі.

Багато синів було в Зевса від смертних жінок, але серце йому віщувало: тільки тепер настав час народитися його найславетнішому, наймогутнішому синові. Радість і щастя так нестримно буяли в Зевсові, що про цю новину незабаром дізналися всі боги на Олімпі й насамперед його дружина Гера. Якою заздрістю, якою лютою ненавистю палали тепер її чорні очі, коли вона дивилася вниз на красуню Алкмену! А тут іще Зевс якось зібрав усіх олімпійців і радісно мовив:

— Слухайте, богове, що віщує мені чуйне серце: сьогодні має народитися той з Персеєвого роду, хто володарюватиме над усім Аргосом і над усіма Персеєвими нащадками.

Усі боги-олімпійці шанобливо слухали Зевса, тільки підступна Гера насмілилася

Тяжкі випробування почалися для Геракла з самої його появи на світ. Батьки його — Амфітріон і Алкмена, обоє з роду славетного Персея, — володарювали в Тірінфі. Та сталося так, що Амфітріон ненароком убив свого тестя Електріона, Персеєвого сина, і рідний брат убитого Сфенел примусив Амфітріона з дружиною покинути Тірінф. Молоде подружжя оселилося в семибрамних Фівах, у гостинного царя Креонта.

Амфітріон кохався в мисливстві, і його юна дружина Алкмена часто нудьгувала сама. Побачив це з захмарного Олімпу Зевс і надумав розважити зажурену красуню, прибравши вигляду її чоловіка. Зраділа Алкмена, щиро повіривши, що то справді Амфітріон, і могутній бог прогостював у неї три дні і три ночі, перетворивши їх на одну добу: тільки раз стомлена богиня Селена-Місяць розпрягла своїх білих коней, і тільки раз на зміну їй вимчав на небо у вогненній колісниці світозорий Геліос-Сонце.

Коли скінчилася ця чудесна доба, Зевс піднявся на свій осяйний Олімп. Алкмена спала і нічого не чула, тож як згодом повернувся з ловів Амфітріон, ані йому, ані його любій дружині і на думку не спало якесь ошуканство чи зрада.

Подружжя жило мирно, у злагоді, щасливе надією незабаром сповити синка. Не знали вони, що з високого Олімпу тепер стежать за ними дві пари пильних очей: одні — Зевсові — доброзичливі, лагідні, а інші — Герині — заздрісні й лихі.

Багато синів було в Зевса від смертних жінок, але серце йому віщувало: тільки тепер настав час народитися його найславетнішому, наймогутнішому синові. Радість і щастя так нестримно буяли в Зевсові, що про цю новину незабаром дізналися всі боги на Олімпі й насамперед його дружина Гера. Якою заздрістю, якою лютою ненавистю палали тепер її чорні очі, коли вона дивилася вниз на красуню Алкмену! А тут іще Зевс якось зібрав усіх олімпійців і радісно мовив:

— Слухайте, богове, що віщує мені чуйне серце: сьогодні має народитися той з Персеєвого роду, хто володарюватиме над усім Аргосом і над усіма Персеєвими нащадками.

Усі боги-олімпійці шанобливо слухали Зевса, тільки підступна Гера насмілилася урвати йому мову: — Ти так впевнено кажеш, о Зевсе, а я не йму тобі віри. Поклянися великою клятвою богів, що той, хто з Персеєвого роду сьогодні народиться перший, стане володарювати над усім Аргосом і над усіма Персеїдами.

Зевс одразу ж склав урочисту клятву, не відаючи, що його найстарша дочка, богиня ошуканства Ата, потьмарила йому світлий розум. Так її навчила Гера, а сама, не гайнуючи ні хвилини, подалася на золотій колісниці з Олімпу. Шлях їй лежав у Мікени до палацу царя Сфенела, Персеєвого сина.

Сфенелова дружина теж була при надії, і з волі Гери, богині шлюбу й родинного життя, в неї передчасно народилася дитина — недужий, кволий хлопчик Еврісфей.

Він народився перший за Геракла, і з цією звісткою Гера поспішила на Олімп. Навіть не приховуючи зловтіхи в чорних очах, вона розповіла новину самому Зевсові. Тепер над усім Аргосом і над усіма Персеїдами володарюватиме Еврісфей, а не Алкменин син, хоч Зевс і назвав його на догоду дружині Гераклом, що означає «уславлений Герою».   Зрозумів Зевс, як підступно його одурено. В нестямі схопив він свою дочку Ату за руді коси та швиргонув геть з Олімпу на землю, заборонивши повертатись назад до богів. Відтоді й живе богиня ошуканства Ата на землі, серед смертних людей, засліплюючи їм очі й розум.

Зевс одразу ж склав урочисту клятву, не відаючи, що його найстарша дочка, богиня ошуканства Ата, потьмарила йому світлий розум. Так її навчила Гера, а сама, не гайнуючи ні хвилини, подалася на золотій колісниці з Олімпу. Шлях їй лежав у Мікени до палацу царя Сфенела, Персеєвого сина.

Сфенелова дружина теж була при надії, і з волі Гери, богині шлюбу й родинного життя, в неї передчасно народилася дитина — недужий, кволий хлопчик Еврісфей.

Він народився перший за Геракла, і з цією звісткою Гера поспішила на Олімп. Навіть не приховуючи зловтіхи в чорних очах, вона розповіла новину самому Зевсові. Тепер над усім Аргосом і над усіма Персеїдами володарюватиме Еврісфей, а не Алкменин син, хоч Зевс і назвав його на догоду дружині Гераклом, що означає «уславлений Герою».   Зрозумів Зевс, як підступно його одурено. В нестямі схопив він свою дочку Ату за руді коси та швиргонув геть з Олімпу на землю, заборонивши повертатись назад до богів. Відтоді й живе богиня ошуканства Ата на землі, серед смертних людей, засліплюючи їм очі й розум. Зевс не міг порушити своєї великої клятви, і володарювати над Аргосом і над усіма Персеїдами мав тепер не Геракл, а нікчемйий Еврісфей. Правда, Зевс дав своєму синові могутнє здоров’я, божественну снагу, ще й доручив самій Афіні Палладі опікуватися ним. Та згодом краялося серце в. могутнього бога, коли він бачив, як смиренно кориться велетень Геракл недолугому Еврісфеєві, які тяжкі, нелюдські подвиги здійснює на його примхливу вимогу.

Гера теж не забувала за Геракла. Він був іще немовлям і лежав в Амфітріоновому бойовому щиті, що правив йому за колиску, як лиха богиня наслала на нього двох великих отруйних змій. Було це вночі, в покоях Алкмени вже не світилося жодне віконце, та надвірна брама сама нечутно розчинилася перед чорними зміями, і ті швидко поповзли, наче добре знали дорогу.

У будинку всі спали, спав і малий Геракл, коли раптом почув якесь дивне сичання. Прокинувся хлопчик і побачив просто над собою дві зміїні пащі й червоні бридкі очиці. Геракл миттю схопив рученятами змій за шиї та став їх душити. Довгі слизькі гадини борсалися, звивалися в кільця, випручувалися з дитячих рук, та малий стискав їх дедалі міцніше.

Зачувши якусь колотнечу, прокинулась Алкмена, за нею служниці. З переляку вони на якусь хвилю завмерли, а тоді зняли страшний галас і плач. Прибіг занепокоєний Амфітріон із воїнами, тримаючи в руках гостру зброю, але змії лежали вже долі, сконавши від рук немовляти.

 Зрозумів тоді Амфітріон, що Геракл — особлива, незвичайна дитина. Вранці він звелів привести сліпого віщуна Тіресія, і той, уважно все вислухавши, пояснив: Геракл буде великим героєм, якого ще не мала грецька земля.

ГЕРАКЛ У ФІВАХ

Кмітливий, вправний і дужий, Геракл напрочуд швидко перевершив усіх своїх учителів.

Він вигнався високий, дужий і гарний — справжній син всемогутнього Зевса. Його рука ніколи не хибила, чи метав він важкий спис, чи стріляв із великого лука. А коли йому сповнилося вісімнадцять років, уже ніхто з-поміж смертних людей не міг здолати його в борні, в перегонах чи в інших змаганнях.

 Повернувшись до семибрамних Фів, Геракл дізнався, що місто повинне сплачувати щороку чималу данину орхоменському володареві Ергіну. Геракл зібрав невеличке, але хоробре військо, напав на Ергіна, переміг його, і тепер уже Орхомен став платити Фівам данину, та ще вдвічі більшу. На подяку Гераклові фіванський цар Креонт віддав за нього свою дочку Мегару. На весілля зібралося безліч гостей, навіть безсмертні боги спустилися з Олімпу до Геракла і щедро обдарували його.

Далекосяжний Аполлон подарував молодому великий лук і непомильні стріли, Гермес — гострий меч, Гефест сам викував йому міцний панцир, Афіна Паллада виткала гарний плащ, Посейдон подарував запряг баских коней, а Зевс — непробивний щит, оздоблений золотом і самоцвітами.

Та ні коштовний обладунок, ні гостра зброя, ні вітроногі коні не цікавили спершу Геракла. Він щиро тішився родинним щастям, молодою дружиною, дуженькими дітьми, що одне по одному незабаром знайшлися. Гераклове щастя, здавалось, було яскраве, як сонячне сяйво, і безхмарне, мов небесна блакить. Та хіба могла злопам’ятна Гера примиритися з цим? Тож вона надумала наслати на героя грозову хмару — чорне безумство, щоб та хмара закрила і сонце, і небо. Того ранку Геракл весело бавився з дітьми. Нараз ніби сухий, пекучий вітер, що завжди віщує грозу, обпалив йому чоло, засліпив ясні очі, згасив світлі думки. Геракл дико зареготав, схопив свій меч і кинувся на власних дітей. Не пощадив безумець і Мегари, що намагалася боронити малят. А тоді Геракл упав, і важкий сон навалився на нього, мов кам’яна брила.

Довго тривав той сон, а коли Геракл нарешті прокинувся, то нічого не міг збагнути. Наслане Герою безумство минуло, як минає чорна грозова хмара, і тепер жах і відчай пойняли Геракла. Добрі люди поховали Мегару й дітей, а він подався з дому світ за очі.

Наче вигнанець, блукав Геракл від одного селища до іншого, аж поки дістався до Дельфів. Тут, в Аполлоновім храмі, довідався Геракл від Піфії про вирок богів: він повинен оселитися на землі своїх батьків, у Тірінфі, і дванадцять літ вірно служити мікенському царю Еврісфеєві, що завдяки Зевсовій клятві володарював тепер над усім Аргосом і над усіма Персеїдами.

Тяжко було Гераклові скоритися нікчемному Еврісфеєві, та він перемігся і покірно пішов до славетних Мікен.Розумний Амфітріон вирішив дати хлопцеві освіту, гідну героя. З різних грецьких міст були запрошені до Геракла найвидатніші знавці. Евбейський володар Евріт, найкращий стрілець, вчив Геракла стріляти з лука; Зевсів син Кастор, один із братів Діоскурів, вчив носити важку зброю, битися нею та шикувати фаланги до битви; Гермесів син Автолік, дід хитруна Одіссея, вчив, як перемагати в двобої; від мудрого кентавра Хірона хлопець дізнався, яке зілля цілюще та як по зірках знаходити правильну путь. А сам Амфітріон, неперевершений їздець, учив Геракла мчати на бойовій колісниці і спритно правити кіньми.

ПОДВИГ ПЕРШИЙ: НЕМЕЙСЬКИЙ ЛЕВ

Кволий, боягузливий, але пихатий Еврісфей з погордою прийняв свого родича. — Прийшов мені слугувати? А що ти вмієш? — скривився він, приховуючи страх у маленьких очицях, бо перед могутньою постаттю Геракла він геть розгубився. — Мабуть, ти тільки й годен змагатись у борні. Тож спробуй побороти лева, що ховається у горах поблизу Немеї. Вбий лева і принеси мені його шкуру, цікавий я глянути на неї. Кажуть, тієї шкури не може пробити ані камінь, ані залізо. Тож іди й не барись! Велетенський лев, що понищив усі села довкола Немеї, був не звичайний звір, а чудовисько, породжене вогнедишним Тіфоном і отруйною Єхидною. Всяка зброя була проти нього безсила, але Геракл усе-таки взяв свій улюблений лук із стрілами, що подарував йому сам Аполлон. А в немейському лісі він вирвав із корінням чималу сосну і, обтесавши, зробив собі здоровенну палицю, якої жодний інший чоловік не міг би навіть підважити. Ніхто не міг показати Гераклові, де саме в горах шукати велетня-лева, бо той, хто хоч раз побачив його, вже не повертався до своєї домівки. І Геракл сам один блукав лісистими горами, поки натрапив нарешті на звіра. Лев зачув людину і причаївся, припав до землі, збираючися стрибнути. Ту ж мить засвистіла Гераклова непомильна стріла, та вона навіть не подряпала звіра. Лев стрибнув, однак від страшного удару палицею по голові не втримався і впав. Зразу схопившись, лев знову стрибнув просто на груди Гераклові, аж заточився герой, але щосили напружився і встояв. Дужими руками обхопив він лев’ячу шию і став душити. Хоч як борсався немейський лев, та зрештою Геракл його переміг, а тоді завдав собі на плечі велетенську тушу і попрямував у Мікени, до царського палацу.
Побачивши чудовисько, всі царські прислужники повтікали, несамовито репетуючи з жаху. Зачув той галас Еврісфей і мерщій сховався у великій діжці. Геракл усе-таки розшукав царя, але той, угледівши лев’ячу голову, заверещав не своїм голосом:
— Не підходь, не підходь! Геракл засміявся з утіхи:
— Та не бійся, він уже неживий. Ти ж хотів побачити, яка в нього шкура.
— Не підходь! — одно верещав нажаханий Еврісфей. — Не треба мені ніякої шкури. Геть звідси, геть! Побачивши чудовисько, всі царські прислужники повтікали, несамовито репетуючи з жаху. Зачув той галас Еврісфей і мерщій сховався у великій діжці. Геракл усе-таки розшукав царя, але той, угледівши лев’ячу голову, заверещав не своїм голосом: — Не підходь, не підходь! Геракл засміявся з утіхи: — Та не бійся, він уже неживий. Ти ж хотів побачити, яка в нього шкура. — Не підходь! — одно верещав нажаханий Еврісфей. — Не треба мені ніякої шкури. Геть звідси, геть! — Гаразд, я заберу шкуру собі, — спокійно мовив Геракл і пішов. А цар верещав йому навздогін: — Геть, геть, і ніколи не смій заходити .до палацу!  Відтоді Геракл, задовольнивши цареву примху, не йшов далі палацової брами і під нею складав свою здобич. А Еврісфей крадькома визирав згори, прикро вражений, що Геракл знову повернувся живий і знову він — переможець.

ПОДВИГ ТРЕТІЙ: КЕРІНЕЙСЬКА ЛАНЬ

Повернувшись до Тірінфа, Геракл сподівався хоч тепер відпочити, але на нього вже чекав царський оповісник Копрей. — Великий цар Еврісфей, — суворо сказав він, — гнівається, що ти не сам знищив лернейську гідру, а мав помагача Іолая. Тож іди негайно в гори, спіймай живцем керінейську золоторогу лань і принеси її цареві.
— Гаразд! — похмуро сказав Геракл. — Гаразд! — похмуро сказав Геракл. Йому страх не хотілося йти полювати це прегарне створіння. Та й важко було те зробити: легка і швидка, як вітер, лань наче літала по скелях, перестрибуючи урвища та глибокі провалля, тільки блискали її срібні ратиці та яріли проти сонця золоті кручені ріжки.
Геракл мав добути лань живу, тож він не взяв ніякої зброї і подався в Аркадію до гори Керінеї, де найчастіше траплялася людям та лань.
Довго блукав гірськими схилами Геракл. Він зайшов аж туди, де ніколи не ступала нога людини, бачив рідкісних звірів, бачив страшних хижаків, але стрункої красуні ніде не було. Геракл мав добути лань живу, тож він не взяв ніякої зброї і подався в Аркадію до гори Керінеї, де найчастіше траплялася людям та лань. Довго блукав гірськими схилами Геракл. Він зайшов аж туди, де ніколи не ступала нога людини, бачив рідкісних звірів, бачив страшних хижаків, але стрункої красуні ніде не було. Нарешті герой вийшов на невеличку затишну галявину, де чисте гірське джерело, струмуючи вниз веселим дзюркотливим потічком, утворило спокійне озерце. Напившись холодної смачної води, Геракл побачив на піщаному березі багато слідів — видно, лісова звірина вчащала сюди на водопій.
«Може, золоторога теж прибігає сюди?»— подумав Геракл і зачаївся в густому непролазному чагарнику. «Може, золоторога теж прибігає сюди?»— подумав Геракл і зачаївся в густому непролазному чагарнику. Йому довелося там довгенько ховатись, майже не рухаючись, аби не полохати звірів, що часто навідувалися до озерця. Та нарешті якось уранці серед зелених кущів майнули золоті ріжки, і на галявину прудко вискочила струнка лань. Підвівши горду, осяяну золотом голову, вона якусь мить полохливо принюхувалася, чи немає тут ворога, а тоді враз крутнулась і щезла.
Геракл кинувся за нею по живому сліду. Його дуже тіло, що майже затерпло, прагнуло швидкого руху, серце весело калатало, очі палали мисливським захватом.
Поспішаючи за прекрасним звіром, він долав непрохідні хащі, глибокі урвища і стрімкі скелі. Геракл кинувся за нею по живому сліду. Його дуже тіло, що майже затерпло, прагнуло швидкого руху, серце весело калатало, очі палали мисливським захватом.

Поспішаючи за прекрасним звіром, він долав непрохідні хащі, глибокі урвища і стрімкі скелі. А золоторога лань тікала все далі й далі. Так добулися вони до країни гіпербореїв, що лежить на далекій півночі. Але в цьому похмурому краї, де навіть сонце холодне, а вітри пронизливі, люті, лань затрималася недовго. Певне, тендітному створінню тут було незатишно, зимно, і воно, хитро обминувши Геракла, побігло назад. Скільки разів герой майже доганяв бідну лань, що вже знесилилася від невпинного бігу! Часом він простягав уже руку, щоб схопитися за золоті ріжки, та в останню мить неймовірним зусиллям лань стрибала далеко вперед, і гонитва тривала. Гераклові не щастило. Ні силою, ні спритністю, ні хитрощами не міг він перемогти золоторогої красуні. Та коли вони знову були вже на грецькій землі, в Аркадії, невтомні ніжки зрадили бідне звірятко: одна срібна ратиця невдало ковзнула по голому каменю, бистрі ніжки не втрималися, підігнулись, і в ту ж мить герой накинув свою лев’ячу шкуру на лань. Вона навіть не борсалася в Гераклових руках, ч лежала безсило і тихо, тільки дрібно тремтіла, наче бив її холодний дрож. Мисливець сам мало не падав з утоми, але, щасливий своєю здобиччю, ішов швидкою ходою в долину. Зненацька він вражено став: з-за дерев вийшла йому назустріч висока вродлива жінка, вбрана в короткий хітон, із луком у руці й сагайдаком за плечима. Гнівно зоріли її прекрасні очі, а в усій поставі відчувалася погорда і прикра зневага. — Невже тобі не шкода моєї лані? — спитала вона, і, глянувши їй в обличчя, Геракл несамохіть ступив крок назад: то була Артеміда, богиня мисливства і опікунка тварин. — О прекрасна дочко великої Лето! — сказав шанобливо Геракл. — Мені справді шкода твоєї золоторогої лані, та що маю робити? Я вчинив це не з власної примхи, а з жорстокого примусу. Адже я мушу служити Еврісфеєві й покірно вдовольняти всі його забаганки, навіть лихі. Така воля мого батька, всемогутнього Зевса. Твою золоторогу лань я мушу нести в Мікени, до Еврісфея. Хай він упевниться в моїй перемозі, але цього звірятка я йому не віддам — воно знову повернеться сюди, у гори Аркадії, обіцяю тобі!
Від цих слів великі очі богині засяяли лагідно, доброзичливо. Вона всміхнулася до Від цих слів великі очі богині засяяли лагідно, доброзичливо. Вона всміхнулася до

Від цих слів великі очі богині засяяли лагідно, доброзичливо. Вона всміхнулася до Геракла і просто сказала: — Іди! Нарешті Геракл дістався Мікен. Вкрай знесилений, дійшов він до царського палацу, та Еврісфей, у розпачі від нової перемоги героя, майже не глянув на золоторогу красуню. А Гераклові тільки того й треба було. Вже наступного дня лань, відпочила, знову невтомна, вільно паслася на зелених схилах Аркадії, і золотом яріли серед кущів її кручені ріжки.

Додаток 2.

Кросворд «Геркулес»

				Г	Е	Р	А
			З	Е	В	С
		А	Ф	Р	О	Д	І	Т	А
				К	О	Л	Х	І	Д	А
			М	У	З	И
		Б	А	Л	К	А	Н	И
П	Р	О	М	Е	Т	Е	Й
	А	Р	Е	С

1. Богиня родинного життя і шлюбу, хоча й наділена суворим характером.

2. Верховний бог Олімпу.

3. Давньогрецька богиня кохання.

4. Острів, куди відправились аргонавти за золотим руном.

5. Вони жили разом з Аполлоном на горі Парнас і були покровительками різних видів мистецтва.

6. Півострів, на якому розміщена Греція.

7. Титан – охоронець людей.

8. Давньогрецький бог війни.  

 У виділеному стовпці ми можемо побачити римське ім’я відомого героя.

Додаток 3.

                                           Лісіпп. «Геракл і Немейський лев»

Лісіпп. «Геракл і Керінейська лань»

             Франсиско де Сурбаран «Геракл убиває Немейського лева»

Сучасна ілюстрація

Фотогалерея «Образ Геракла у кіномистецтві»

«Геракл. Легендарні пригоди», 

1995 - 1999

«Подвиги Геракла», 1957

                                              «Геракл: Фракійські війни», 2013

«Геракл», 2014

Додаток 4.

Тестові завдання за міфами про Геракла («Народження героя», «Геракл у Фівах», «Немейський лев,»,  «Керінейська лань»)

1. Батьками Геракла були:

А) Феміда і Зевс;

Б) Алкмена і Зевс;

В) Алкмена, Амфітріон і Зевс.

2. Геракл народився у місті:

А) Фіви;

Б) Тірінф;

В) Афіни.

3. Ім’я «Геракл» означає:

А) «той, хто не боїться Гери»;

Б) «уславлений Герою»;

В) «той, хто переможе Геру».

4. Перше випробування, яке наслала на Геракла Гера – це:

А) дві змії;

Б) безумство;

В) лютий лев.

5. Дружина Геракла Мегара була:

А) дочкою Аполлона;

Б) дочкою фіванського царя Креонта;

В) дочкою Зевса.

6. Скільки синів було у Геракла і Мегари?

А) 2;

Б) 4;

В) 3.

7. Кому був змушений коритися герой?

А) Еврісфею;

Б) Авгієві;

В) Зевсу.

8. Яким був перший його подвиг?

А) «Керінейська лань»;

Б) «Немейський лев»;

В) «Лернейська гідра».

9. Чому, вистріливши з лука, Геракл не вбив лева?

А) Промахнувся;

Б) пожалів звіра і відвів лук;

В) лев мав непробивну шкуру.

10. Що заборонив Еврисфей Гераклові після його перемоги над Немейський левом?

А) Заходити до палацу;

Б) полювати на мікенських землях;

В) повертатись додому, у Фіви.

11. Чим заважала людям Керінейська лань?

А) Нападала на людей;

Б) топтала гострими копитцями поля;

В) обгризала деревця.

12. Що зробив із Керінейською ланню Геракл?

А) Віддав Еврісфею;

Б) убив, щоб не заважала людям;

В) віддав Артеміді.

Ключ до тесту:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
В	А	Б	А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В