Я - класний керівник

Ой, Андрію,

даруй нам надію

(Сценарій проведення Андріївських вечорниць)

        

 Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та  обрядами ворожіння й  кусання калити; виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди; розвивати творчі  акторські здібності учнів.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч;

учні – в українських народних костюмах.

                                                     Хід свята

                                  

1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

2-й ведучий. Українці  — то є назва славного народу,

Україна  — то край славний, аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний, i степи, i гори,

I як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи  вчила розмовляти

1-й ведучий. Є  багато країн  на землі

В них – озера,  річки і долини.

Є  країни великі й малі,

Та найкраще завжди  Батьківщина

2-й ведучий. I тому найдорожчою нам

Є i буде у кожну хвилину

Серед  інших країн  лиш одна —

Дорога нам усім Україна!

(Звучить пісня «Це моя Україна!»).

1-й ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славить­ся величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові до української  спадщини, повертається до традицій свого народу. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз  дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i ска­зав: «Чи бачите гори  ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він  установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

1-й ведучий. День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

2-й ведучий. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед на­ми вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).

Галя (прибирає  i співає):

Зайди, місяченьку, за чорную хмару,

Там мати шукає своїй доні пару,

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

За вдівця старого роки марнувати

 Мати (заходить до світлиці і перебиває). Чого, доню, сумної заспівала? Bcix хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати.

(Ставить на стіл  макітри).

Галя. То так...І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.

Мати. Не сумуй, Галинко (підходить ближче). То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить.

(Дивляться на небо)    (Чути спів дівчат)

Все бу­де гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поваж­ний, багатий.

Галя. Ой, мамо, і не го­воріть мені про нього. … Мамо, я ось дівчат сьогодні до нас на вечорниці запросила. Чи Ви не будете проти?

Мати. Та чого би проти була. Нехай приходять. І тобі веселіше буде, та й я молодість пригадаю. (За сценою чути спів дівчат) А от і дівчата вже йдуть.

(Дівчата заходять і співають. Звучить пісня «Ой ходила дівчина бережком»).

1-а дівчина. Слава Богу, в вашій хаті!

2-а дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату?

Мати. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте.

3-я дівчина. Ох і холодно ж нині на вулиці. Геть всі ноги відморозила.

Мати. А ти ближче до печі сідай, от і зігрієшся. Вона у нас уже розпалена. Саме пироги пекти зібралися.

Галя. Дівчата, а давайте калиту готувати!

Всі. Давайте!

Мати. Сипте борошно, цукор. Кладіть мед, яйця, жир. Та не забудьте, що кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні цього солодкого коржа!

1-а дівчина. Ось і тісто готове, а перед тим, як поставити його в піч, оздобимо гарно його. Для цього візьмемо вишні, родзинок, щоб красивий був корж.

2-а дівчина. Ось тепер можна і в піч ставити. А поки тісто запікається, ми поговоримо.

 (Дівчата всідаються)

4-а дівчина. Щось, Галинко, ти сумна сьогодні, на себе не схожа.

Галя. Та ні, тобі здалося. Дівчата, а що я вам покажу! (Виймає вишиванку). Я ось сорочку вишивати почала, такий гарний візерунок надумався! (Дівчата дивляться, хвалять)

5-а дівчина. І ми теж не з пустими руками прийшли, своє вишивання принесли.

Мати. Ну ось і добре, дівчатонька. Дбаєте ви про свою скриню, гарні з вас будуть господиньки. Сідайте, вишивайте, поки я з пирогами пораюсь. Хто найкраще працюватиме, того найпухнастішим пирогом пригощу!

(Дівчата сміються і беруться за вишивання.)

1-а дівчина. Дівчатонька, а знаєте, що я чула?

Всі. Що? Що?

1-а дівчина. Наші хлопці сьогодні збирались теж ввечері на вулицю. Щось вони затівають. Напевне, знову ворота знімати господарям будуть.

5-а дівчина. (Мрійливо) А може і до нас зайдуть…

3-я дівчина. Ох, а ти все не втерпиш свого Степана побачити!

(5-а дівчина засоромилась, схилилась над вишиванням)

Галя. А давайте, дівчата, заспіваємо.

(Співають пісню «Вишиванка»).

Мати. Ой, дівчата, щось суму нагнали. Краще чимось повеселіть. Співали ви гарно, а чи вмієте затанцювати?

Дівчата. Вміємо!

(Танцюють український танок)

Мати. Ой, молодці, і танцюєте гарно. Сідайте ж, бачу, що потомилися. Може, чого цікавого розкажете? (Порається).

3-я дівчина. Та що ж, тітонько, Вам цікавого розказати, як все цікаве саме сьогодні діятись буде!

4-а дівчина. Атож, невже ви забули, яка сьогодні ніч?

Галя. Ні, не забули. Тому й запросила я вас сьогодні, щоб разом поворожити, про долю дізнатись.

1-а дівчина. Не так про долю, як ім’я судженого…

2-а дівчина. Так, хто ж за руку візьме і до рушничка поведе.

3-я дівчина. Може, Іван?

4-а дівчина. Може! А може, й Роман?

3-я дівчина. Може!

1-а дівчина. А може, й Панько? (Сміються).

Галя. Панько — то Панько. Чи не так, дівчата?

Всі. Угу.

Мати. Та ну вас. Що ви ще розумієте.

2-а дівчина. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

Мати. А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія.

Галя. Мамо, допоможіть нам. Підкажіть, як дізнатися про долю, як заглянути в своє майбутнє.

Мати. Ой, способів є чимало. Коли я була молодою, ми з дівчатами опівночі виходили на вулицю по одній і питали у першого зустрічного чоловіка його ім’я. Таке ім’я мало бути і в судженого дівчини.

5-а дівчина. І що, дізнавались?

Мати. Так, дізнавались, якщо той зустрічний з переляку не втікав. Ви тільки уявіть собі темну ніч і раптом хтось вискакує назустріч зі словами: «Дядьку, як Вас звати?» (Сміх)

1-а дівчина. А як би нам сьогодні поворожити, і щоб нікого не злякати?

Мати. А ось іди надвір і принеси нам дров, треба в піч підкинути. (Дівчина виходить)

3-я дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою.

 4-а дівчина. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки  підпливе свічка, такий і буде суджений. (Ворожать)

Мати. А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий.

5-а дівчина.

Святий Андрію, святий Андрію,

На тебе єдиного маю надію.

Скажи мені нині, дорогий Андрію,

Звідки я маю чекати надію.

(Дівчата кидають чобітки).

Повертається 1-а дівчина. Приносить оберемок дров.

Мати. Ой, молодець. А тепер клади їх ось тут і порахуй. Парне число випаде – бути тобі цього року в парі. А як ні – ще рік почекай. (Дівчина рахує)

Мати. А  тепер ми будемо ворожити на тарілках: покладемо під одну тарілку ляльку, ключ, перстень. Лялька - зрада, ключ - бути господинею дому, перстень - скоро весілля.

 (Проводять ворожіння. Дівчата по черзі просяться ворожити)

(За сценою чути гамі, хлопці співають пісню)

5-а дівчина. Ой, хлопці йдуть!

 (Дівчата прихорошуються, сміються. Чути стукіт у двері)

1-й хлопець. Добрий вечір вашій хаті! Чули, що у вас зібрались найкращі дівчата нашого села. Чи пустите на вечорниці?

Галя. Пустити, то може й пустимо, а ви подарунки маєте?

2-й хлопець. Аякже! Оберемок жартів, три відра побрехеньок та два міхи сміху.

Мати.  Ото женихи! Може, ви свататись надумали та дівчат шукаєте. А може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)

3-й хлопець. А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. (До Галі)Вибереш мене – горя не знатимеш.

4-й хлопець. Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

5-й хлопець. Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

Галя. Сидів би вже тихо, жених!

6-й хлопець. А чим тут у вас так смачно пахне? Ой, та це ж калита!

Мати. Ну от, поки ворожили та жартували, вже як раз і калита достигла. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

Дівчата. (Виносять і чіпляють калиту)

У небо, калита, у небо.

А ти, сонечко, піднімись.

Ти на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.

7-й хлопець. А чи сухий корж?

Дівчата:Сухий, сухий!

8-й хлопець. А чи смачний?

Дівчата:Смачний, смачний! На меду та яйцях замішаний, родзинками та вишнями прикрашений!

1-й хлопець. Ну тоді, хлопці і дівчата, почнемо! Хто хоче калиту кусати?

Хлопці(хором):Я хочу!

2-й хлопець. А чи пам’ятаєте ви умови наших змагань? Пан Калитинський повинен розсмішити пана Коцюбинського. Існує правило, що пан Коцюбинський може кусати калиту тільки тоді, коли витримає всі жарти і не посміхнеться. А якщо ж посміхнеться, то квача із сажеюотримає.

3-й хлопець. Я– пан Калитинський. А ти хто?

2-й хлопець. А я – пан Коцюбинський(бере коцюбу і“їде”, немов на коні). Пустіть мене до  хати я їду калиту кусати.

3-й хлопець. А я буду по писку писати!

2-й хлопець. А я вкушу!

3-й хлопець. А я впишу!

2-й хлопець. А я все одно вкушу!

 Під музику Коцюбинський кусає калиту

 (Всі сміються)Сміється і пан Калитинський, за що дістає квача по пиці.

3-й хлопець. Я – пан Калитинський! Хто іще хоче бути паном Коцюбинським?

4-й хлопець. Я хочу! (Бере коцюбу і «сідає» на неї) Я– пан Коцюбинський. Пустіть мене до  хати я їду калиту кусати.

3-й хлопець. А я буду по писку писати!

2-й хлопець. А я вкушу!

3-й хлопець. А я впишу!

2-й хлопець. А я все одно вкушу!

Знову всі намагаються насмішити Коцюбинського.

Калитинський – А хто ще хоче калити?

Калита, калита, солодка така!

Хто вкусить калиту, тому всю зиму сонце світити буде.

Тому буде добро в домі.

Хлопці.  І я, і я хочу калити кусити!

під музику кусають калиту

Дівчата – Добре, добре! Для вас, хлопці, калита пеклася. Всім дістанеться по шматочку (ламають всім по шматку калити)

Хлопці – Калита, калита,

Солодка була.

А ми її з їли,

Аж до сонця підлетіли.

Мати. Калита пухкенька, калита солодка,

Хто її скуштує – матиме здоров’я!

Галя. (До залу) От поволі затихають наші вечорниці,
Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.
Хай любов і щире слово
Душу вам зігріють.
Пам’ятайте вечорниці у ніч на Андрія.

5-а дівчина. Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці закінчились,

І здається, все пройшло.

2-а дівчина. Ні, так просто не проходить,

В серці стуночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.

Мати. Ой, дівчата, а пироги! Вже доспіли, вже зачекалися, вже  готові до смакування!(До залу) Дорогі друзі, у нашого народу здавна була традиція пригощати  гостей смачними пухкими пирогами. Нехай же наші пироги не лише подарують вам насолоду, а й стануть символом невмирущості традицій українського народу, як і наші вечорниці. Здоров’я вам, любі гості, миру і прекрасного дива у чарівну ніч на Андрія!

Під фінальну пісню із мюзиклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» дівчата пригощають зал пирогами.