Опис досвіду вчителя зарубіжної та української літератури
Золочівського НВК І-ІІ ступенів
"Школа радості" - ДНЗ"
"Школа радості" - ДНЗ"
Борисяк Любові Володимирівни
Посередній учитель викладає.
Хороший учитель пояснює.
Видатний учитель показує
Великий учитель надихає.
Вільям Уорд
Учителем світової літератури я працюю з 2003 року. Кілька років моя педагогічна
робота присвячена проблемі «Створення «Ситуації успіху» як один із засобів
досягнення виховної мети на уроках світової літератури».
За Державним стандартом повної загальної середньої
освіти метою освітньої галузі “Мови
і літератури” є «розвиток особистості учня, формування
в нього … гуманістичного світогляду, … високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і
ціннісних орієнтацій»[1]. Завданнями
освітньої галузі в школі є «…формування
гуманістичного світогляду, духовного світу учня, його моралі, загальної
культури, особистісних рис громадянина України, який усвідомлює свою належність
до світової спільноти»[2]. Отже, актуальність проблеми випливає із завдань сучасної
освіти, серед яких одним із найважливіших є виховання гармонійно розвинутої
особистості.
В основі технології «Створення
ситуації успіху» лежить особистісно зорієнтоване навчання, тож реалізація даної
проблеми є ефективною при роботі з усіма
категоріями учнів. Організація ситуації успіху розв’язує багато проблем щодо
агресивності дитини, неслухняності як постійної риси характеру, ізольованості в
групі, лінощів тощо. Тож вибір даної технології як основи своєї педагогічної
діяльності вважаю вдалим та доречним, враховуючи сучасну тенденцію до «очерствіння»
та ізольованості серед підлітків.
Педагогічні ідеї, поради та
натхнення черпаю із праць відомих талановитих педагогів, зокрема А. С.
Макаренка, К. Д. Ушинського. А книги
В. О. Сухомлинського «Сто порад вчителю» та «Серце
віддаю дітям», вважаю, мають бути настільними книгами кожного вчителя. Для
поглиблення свого педагогічного досвіду постійно вивчаю фахові передплатні
видання, серед яких улюбленими стали часописи «Зарубіжна література» та
«Всесвітня література в середніх навчальних закладах України». У числі опрацьованих
мною статей, які допомагають вивчити мою проблему є «Створення ситуації успіху
на уроках ЗЛ» Світлани Голяс, «Педагогічна технологія «Створення ситуації
успіху» та інтерактивні методи перевірки знань» Ірини Єфімової, «Майбутнє? Світле!»
Ніни Скорюкової, «Дбаючи про емоційну складову навчання» та «Формування
ситуації успіху. Шляхи та прийоми цієї роботи» Тетяни Коваленко. Охоче сприймаю
та аналізую думки своїх колег-сучасників. Тому дуже цікаво було познайомитись
із досвідом лауреатів конкурсу «Учитель року» попередніх років, зокрема С.
Дячок та Л. Москв’як-Бондаренко. Уже не перший рік захоплююсь педагогічною
майстерністю Т. Є. Мурзо, яка вміє підкорювати серця не лише школярів, а й
своїх колег. Йдучи в ногу з часом, постійно переглядаю Інтернет-ресурси,
знайомлячись з новинами у світі літератури, адже вчитель завжди повинен бути на
крок попереду своїх учнів. Працюю над створенням власного вчительського сайту.
За
основу роботи над проблемою «Створення «Ситуації успіху» як один із засобів
досягнення виховної мети на уроках світової літератури» у своїй педагогічній
діяльності я використовую досвід
великого педагога і прекрасної людини – Ш. О. Амонашвілі, автора так
званої Школи «гуманної педагогіки» («Школи Життя») . Система виховання та
навчання за Ш. О. Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та
дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні
творчістю і співпрацею педагогів із дітьми, де в якості педагогів розуміються
також батьки.
Що ж до педагогів-вчителів, то, крім досконалого знання
свого предмету, вчитель, який працює за системою «гуманної педагогіки», повинен
власним прикладом і особистим ставленням спонукати дитину не тільки до
навчання, а й до самовдосконалення. Тобто, це має бути людина ерудована,
толерантна, коректна, привітна, повинна вміти визнавати свої помилки і
виправляти їх, вислуховувати особисті думки учнів і не оцінювати їх, а давати
поради тощо. Усі ці риси намагаюсь поєднувати в собі, адже часто саме вчитель
стає дитині прикладом в житті. «Дітей не треба виховувати
— з дітьми потрібно дружити» - так повчав Симон Соловейчик, автор книги «Педагогіка для всіх».[3]
Звичайно, що школа «гуманної педагогіки» включає в себе
певні методи та прийоми. Більшість із них базуються на психологічній основі.
Так, наприклад, Ш. Амонашвілі радить
розпочинати урок не з оголошення теми чи перевірки домашнього завдання, а з
емоційного налаштування. Для цього дітям пропонується на декілька секунд
закрити очі і уявити перед собою усміхнене обличчя рідної людини. Із власної
практики знаю, що 90% дітей відкривають очі із усмішкою на вустах. Дуже важливі
на протязі усього уроку доброзичлива підтримка педагога, віра в сили дитини («Я
знаю, ти це зможеш»). Цікавим є і педагогічно-психологічний прийом «Нашіптування»,
коли сором’язливий чи невпевнений у правильності відповіді учень тихо
відповідає учителю, ніби нашіптуючи йому на вухо. Щоправда, такий прийом я
використовую лише у 5 класі, де діти ще адаптуються до нової для них форми
навчання, зміни вчителів тощо.
Оскільки одна із засад школи «гуманної педагогіки» -
розвиток творчих здібностей, співучасть учнів у побудові уроку, у складанні
завдань, утворенні власного підручника, в плануванні відповідей і подібне, на
уроках світової літератури активно використовую відповідні форми завдань. Це,
наприклад, написання невеликого твору-перевтілення, складання учнями власних
кросвордів чи тестових завдань за темою (не «в ящик», а для використання на
уроках в тих же класах!), часто діти (особливо 8-11 класів) мають можливість
скласти завдання для контрольної роботи за вивченою темою або ж готують
запитання для однокласників, одночасно навчаючись вислуховувати і толерантно
ставитись до думки інших.
Свої уроки проводжу, компонуючи прийоми технології
«Створення ситуації успіху» та інтерактивного навчання, щоб вивчення матеріалу
стимулювало розвиток творчих здібностей, уміння нестандартно мислити, швидко
орієнтуватися в ситуації, активізувало особистісний потенціал учня, надавало
можливість кожному учневі відчути власний успіх. Використання нових форм і
методів роботи на уроках світової літератури створює атмосферу пошуку,
творчості і співпраці, урізноманітнює роботу, забезпечує заглиблення в
літературний твір. Для кожного уроку намагаюсь не просто дібрати необхідний
дидактичний та ілюстративний матеріал, а й визначити прийоми його опанування,
спрогнозувати результати, передбачити проблемні моменти, щоби мати змогу вчасно
допомогти дитині, створити ситуацію успіху для кожного учня. На етапі активізації пильну увагу приділяю мотивації навчання, щоб
допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати
до пошуку, позаяк «…важливими є методи навчання. Але не менш важливим є і сам
учень як особистість, його потреби, особливості, внутрішні психологічні стани»[4].
На
сучасному етапі розвитку
педагогічної науки та
практики роль учителя
полягає в тому, що
він повинен створити
такі умови, в яких
учень зможе мислити, а значить, і творити. Сучасний педагог має
бути на уроці
і психологом, і актором, і
режисером одночасно. Тому,
ретельно готуючись до
уроків, враховую не тільки
своєрідність кожного класного
колективу, але й психологію, вікові особливості, потенційні можливості
кожного учня, знаходжу і
стараюсь реалізувати на
уроках такі методичні
прийоми, які дають учням
відчуття самостійності і
творчої участі в
процесі вивчення предмета.
Так,
наприклад, на уроках у 5 класі найчастіше використовую прийоми, які вимагають
певної акторської майстерності: «Перевтілення», «Рольовий переказ»,
інсценізації. А також вправи на уважність і з відтінком гумору: «Знайди
помилку», «Плутанина» тощо. У 5 класі не надто часто використовую роботу у
великих групах, оскільки діти ще губляться або й сперечаються. З цієї ж причини
обережно використовую прийом «Займи позицію», проте не відкидаю зовсім, адже
п’ятикласники уже повинні вчитися чітко формулювати і аргументувати власну точку
зору. Активно впроваджую цей прийом уже із 6 класу. Наприклад, при вивченні
міфу про подвиги Геракла «Авгієві стайні» ставлю дітям запитання: «Чи
справедливо вчинив Геракл, помстившись царю Авгію?» Діти обирають позицію «Так»
чи «Ні», висловлюючи свої варіанти дій в даній ситуації.
У
9–11 класах використовую особисто розроблений прийом «Павутинка», у якому до
центрального слова (поняття, імені персонажа чи письменника) потрібно підібрати
низку спільних понять і об’єднати їх (у вигляді павутинки) у пари спільним
знаменником. До прикладу:
В
усіх класах використовую прийоми «Сенкан», «Карусель», «Мікрофон». Подобається
дітям також метод «Чорний ящик», коли вибір завдання вони доручають долі,
витягуючи його із скриньки. Симпатію дітей здобули також прийоми «Асоціативний
ланцюжок» та «Вільне письмо», під час роботи над якими школярі вчаться ловити
свої думки і передавати їх на папері.
Велику
увагу на уроках світової літератури приділяю також розвитку творчих здібностей
учнів. Діти із задоволенням створюють ілюстрації до прочитаних творів, пишуть
свої невеличкі казки, оповідання і навіть вірші. При цьому вважаю недоцільним критикувати майстерність дитини, адже ми не
вправі оцінювати ступінь обдарованості, а, навпаки, повинні спонукати до
розвитку таланту. Тому із гордістю формую папку «Проби пера», яка потроху
поповнюється роботами маленьких зірочок. А учнівські ілюстрації не «складую», а активно використовую на уроках у
наступних класах. Дуже часто дитячі малюнки стають наочним матеріалом при
складанні плану до твору.
Творчий
підхід має бути присутнім і у формулюванні домашнього завдання, не обмежуючись
лише літературознавчим аспектом. Наприклад, у 5 класі діти отримують завдання:
вдома створити сніжинку (витинанку) і підписати її порадами для Снігової
королеви, як стати доброю або як зробити так, щоб тебе полюбили. У 6 класі
після вивчення «Різдвяної пісні у прозі»
Ч. Діккенса діти готують листівки-привітання для
Скруджа із Різдвом. У старших класах, відповідно, завдання ускладнюються. Так,
наприклад, при вивченні роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» пропоную
створити портрет головного героя у початковому стані і після смерті Доріана. В
даному випадку спочатку демонструю уже існуючі версії (Д. Гордєєва, С.
Плутенка), а потім пропоную учням перенести на папір своє бачення образу. У
кожному разі будь яка дитяча робота сприймається мною як вдала, і окрім похвали
учень отримує гарну оцінку за завдання.
Безумовно,
як і кожен сучасний вчитель, у своїй практиці не обходжусь і без нестандартних
уроків. Це різноманітні вікторини, конкурси, командні змагання, віртуальні
екскурсії, уроки під відкритим небом. Особливого значення мають такі уроки у
5-6 класах, де панує щира атмосфера дитинства. Проте і у середніх та старших
класах такі форми уроків знаходять своє застосування. У класі, де учні воліють
висловлювати своє бачення проблеми і його обґрунтування, а не тільки оперувати
висновками літературознавців, популярним є урок-суд. Полюбляю також уроки-віртуальні
екскурсії, які допомагають готувати самі учні, створюючи презентації до теми. В
такому випадку екскурсоводів також можна вибирати із класу. Активно
використовую мультимедійні технології та інформаційно-комп’ютерне навчання. Із
досягненнями сучасної науки та техніки розширився діапазон можливостей і у
педагогіці. Учні мають можливість користуватись Інтернет-джерелами під час
уроку для пошуку необхідної інформації
(якщо це, звичайно, не урок перевірки й контролю знань), що підвищує їхню
зацікавленість темою.
Але, напевно, найголовніше те, що я сама навчаюсь разом з
учнями: аналізуючи твір, шукати всі «за» і «проти» вчинків героїв, виявляти
розуміння і співчуття до найнегативнішого героя, співставляти ситуації і
проблеми, увіковічнені у творах столітньої давнини, із сучасністю. Бо кожного
разу у кожному класі звучить інша думка. Моє ж завдання – не оцінити, а почути
її. А для цього я маю бути не просто вчителем, а, в першу чергу, другом,
товаришем, якому можна свої думки довірити. Тому завжди відкрита до
спілкування, щира із дітьми, бо вірю, що діти можуть пробачити незнання, та не
пробачать брехні. Радо допомагаю в учнівських починаннях: я і перший читач роману, який пише моя учениця,
я і рецензент у справі вибору книг сучасної літератури, я і порадник в
особистих питаннях. Вважаю, що так і має бути, бо першочергове покликання
вчителя не навчити, а саме виховати дитину. «Знання без виховання – меч в руках
божевільного»[5] - так говорив В. О. Сухомлинський.
Не
зупиняючись на досягнутому, впевнено крокую уперед: продовжую вивчення
передового педагогічного досвіду, беру участь у районних семінарах, круглих
столах, «Панорамі творчих уроків», «Педагогічних читаннях». Ніколи не забуваю,
що учитель – майстер, який бере участь у творенні найголовнішого – Людини!
[1] Державний стандарт повної загальної середньої
освіти. Розділ ІІ. Освітня галузь «Мови і літератури»
[2] Там же
[3] Педагогічні розсипи Симона Соловейчика / В. Ф. Калошин,
Л. С. Янкова // Виховна робота в школі.-2012.
-№1.-С.2-24
[4] П а с і ч н и к
Є.А. Методика викладання
української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000. – С
147.
Немає коментарів:
Дописати коментар